«Людині потрібна людина» ‒ напевно саме це твердження вже багато років вивчає і одночасно доводить Дмитро Шамєнков. Він лікар-психофізіолог і засновник комунікативної методики та школи «Відкритий діалог», яка допомагає поліпшити соціальні зв’язки. Ми поговорили з ним про міжлюдські відносини і їх вплив на здоров’я, про соціальні мережі, справжню дружбу та про те, чи дійсно соціальна ізоляція здатна вкоротити тривалість нашого життя.

Сфера міжлюдських взаємин ‒ визначальна для нашого здоров’я. Йдеться про взаємодію між усіма людьми, між людиною і групами, командою, організацією, суспільством, державою. Адже ця взаємодія визначає контекст, у якому ми маємо свободу впливати на себе і на своє здоров’я.

Про соціальні відносини як про основу піраміди потреб

Якщо проаналізувати, то ми навіть хвороби називаємо комунікаційними словами і часто описуємо з позиції відносин. Коли переживаємо зраду, або в нас напружуються відносини з близькими, то говоримо «‎серце розкололося», коли хочемо щось зробити з кимось, то кажемо «мене розриває на частини‎».

Те, що соціальна ізоляція ‒ це основний фактор ризику смертності людини ‒ науково доведений факт. У доктора Джуліан Холт-Ланстад (Julianne Holt-Lunstad) з Університету Брігама Янга (США) є робота про вплив соціальної ізоляції. У дослідженні взяло участь понад 30 млн осіб і воно показує, що втрата довірчих відносин між людьми підвищує ризик завчасної смерті, а ще ризик ожиріння в 3-4 рази. Люди які живуть на самоті ‒ на 43% частіше помирають від інфаркту міокарда і на 55% від інсульту, а соціально ізольовані жінки, у яких діагностували рак молочної залози, помирають вдвічі частіше, ніж ті, які мають близьких.

Цей вплив пов’язаний із соціальним стресом: коли ми опиняємося на самоті і нам немає на кого спертися, то ми інакше переживаємо стресові події, фоновий рівень гормонів у нас інший.

Нам від природи важливо перебувати у зв’язку з іншими, співпрацювати. Співпраця ‒ це рушійна сила еволюції. Для нас близький контакт і взаємодія ‒ це фактор виживання, більш значущий ніж фізична безпека та інше.

В основі піраміди потреб, все ж, знаходяться соціальні відносини: близькість, контакт, підтримка. Тому втрата цих відносин травмує найсильніше. Якщо у людини запитати про те, яка травма запам’яталась їй найбільше, то вона назве саме травму відносин, рідко хто згадає фізичну.

Про розвиток соціальних мереж та їх вплив на комунікації

Соціальні мережі та месенджери ‒ це геніальний інструмент комунікації і її прискорення, це можливість дотягнутися до людини на іншому кінці планети. Онлайн-спілкування допомагає не витрачати енергію на рутинну комунікацію. Інша справа, що ми почали використовувати соціальні мережі, як засіб для «ярмарки марнославства».

Люди стають заручниками віртуальних образів, які ретранслюють в соціальні мережі. Ми викладаємо тільки те, що класне, прийнятне і нам подобається. Це створює помилковий фон, ілюзорне уявлення про іншу людину і зв’язок між реальними людьми порушується. Для тривалого контакту нам в день необхідні як позитивні, так і негативні події та емоції ‒ ми повинні бачити весь спектр. Інакше виходить, що ми спотворюємо дійсність, тому реальний контакт втрачається.

У майбутньому спілкування менше не ставатиме, просто рівень цінності живого спілкування буде підвищуватись. З іншого боку, в корпоративній сфері сьогодні людина підключена до зв’язку 24/7 і є рабом інформаційного простору. Це не добре, але буде змінюватися з впровадженням штучного інтелекту ‒ ті звичайні опції, які зараз виконують люди, будуть автоматизовані. Коли автоматизація досягне апогею, то ми будемо по-іншому осмислювати життя й інакше фокусуватися на цих речах.

Що таке якісна комунікація і як її виміряти

В основі якісної комунікації лежить обмін образами дійсності, які побудовані на почуттях. Ми відчуваємо те, що відбувається в реальності, ділимось відчуттями і своїм поглядом на це. Так ми обмінюємося індивідуальними образами життя і формуємо спільний інтегральний образ. Якщо обмін щирий і чесний, то ми прийдемо до загальної картини дійсності, у якій зможемо підтримувати один одного.

Якість комунікації ‒ це вимірна історія. Є різні інструменти і підходи. Найвідоміший ‒ тест Всесвітньої організації охорони здоров’я WHOQOL-100. Це стандартизований опитувальник, який, крім фізичного, психологічного стану здоров’я, дозволяє виміряти ще і соціальний добробут. Це цінно. Хоча бути єдиного підходу до подібних вимірів не може, для кожної комунікаційної проблеми потрібно підбирати окремий інструмент вирішення.

На рівні почуттів якість теж можна визначити. В першу чергу ‒ це гарне самопочуття. Комунікація з зовнішнім світом починається з комунікації з собою. Проблема людей в тому, що ми не розуміємо і не проживаємо власних почуттів. Якщо вони справжні, то ми часто намагаємося від них втекти, частково вважаємо їх неприйнятними, особливо якщо ці почуття негативні.

ПРАКТИКА,

яка допоможе розвинути самопочуття та емоційний інтелект

Спокійно сядьте і виділіть 45-50 хвилин, щоб побути наодинці з собою.

Спостерігайте за тим, що з вами відбувається, які відчуття ви переживаєте.

Про відкритий діалог

Відкритий діалог ‒ це коли серце відкрите, ми спілкуємося на його рівні, відчуваємо один одного, є тепло, контакт, співчуття і співпереживання. Це дозволяє нам трансформувати індивідуальну дію в дію «Ми‎» як системи. А буває формальна комунікація, коли люди не прагнуть до цілісного стану «‎ми», а кожен сам по собі ‒ індивідуум. Діалог є, але внутрішні відчуття, емоційна комунікація в ньому закрита.

Що це:
Відкритий діалог?

Відкритий діалог ‒ це комунікативна методика, яка допомагає поліпшити якість соціальних зв’язків, вийти на новий рівень спілкування в особистому житті та в бізнесі, усвідомити свої реальні проблеми та побачити шляхи їх вирішення. Метод Відкритого діалогу розробив лікар-психофізіолог Дмитро Шамєнков ‒ директор Науково-освітнього центру «Інформаційні та соціальні технології в медицині» Сеченівського університету, автор 28 наукових публікацій та володар 18 патентів в області нанотехнологій, клітинних біотехнологій, регенеративної медицини і фізіології функціональних систем. В основі методу лежить Теорія функціональних систем Петра Анохіна і новітні дослідження в галузі еволюційної динаміки, соціальної біології та нейрофізіології.

В основі методики Відкритого діалогу лежить необхідність створення загального образу дійсності і спільних цілей, а вже потім спільної дії. Тому потрібне щире прагнення до ненасильства.

Ми вчимося не впливати на долю іншої людини, а домовлятися про те, що хочемо зробити разом. Якщо людина щиро слідує практиці, то проблем бути не може. Але досвід показує, що багато хто вважає вплив на інших допустимим для себе. Наприклад: я навчилася говорити про почуття, приходжу додому, а мій чоловік «неправильно» поводиться і тоді я вирішую висловлювати свої почуття так, щоб він змінив свою поведінку. Це і є маніпуляція, тому що моє завдання не в тому, щоб вплинути на чоловіка і змінити його поведінку, а в тому, щоб налагодити діалог з ним. Метою не може бути бажання окремо і самостійно змінити поведінку іншого. Основна людина з якою доведеться мати справу ‒ це я сам.

Налагодивши діалог з собою ‒ я вже принесу велику користь світу, буде точка опори для наступних кроків.

А наступний крок ‒ зрозуміти, як навчити інших людей. Часто це не ті люди, які нас оточують, а ті, які резонують. З близькими ми пов’язані іншими цілями, а зовсім не навчанням і передачею знання чи навичок один одному. Близьких ми не можемо змусити почути, зрозуміти і почати практикувати те, що я для себе вхопив, нехай це навіть дуже цінно. Це насильство над іншою людиною і не дасть результату. Людина повинна дозріти і самостійно прийти в процес. Це стосується не тільки методики Відкритого діалогу, а й інших практик і систем розвитку.

Зворотний бік комунікації

У людей виникає спокуса застосувати інструмент комунікації для маніпуляцій іншими людьми. У багатьох методиках є алгоритми: будеш говорити певним чином ‒ будуть формуватись певні відносини. Такі алгоритми працюють, але до розвитку довгострокових відносин, які наповнюють, дають силу і енергію, вони привести не можуть, а потім руйнують психіку людини і роблять його соціально збідненим.

Ще один наслідок методики відкритого діалогу ‒ розширюється обсяг самопочуття. Раніше у нас був збіднений канал відчування, а потім ми починаємо дуже ясно бачити реальність і одночасно починаємо усвідомлювати себе на рівні великих соціальних систем, на рівні природи, на рівні світу в цілому. Нас починають хвилювати проблеми, які раніше нас ніяк не хвилювали ‒ глобальне потепління, сміття на планеті тощо. Для людини, яка прийшла вирішувати своє локальне завдання (припустимо навчитись з кимось домовлятись) такий ефект може стати несподіванкою, не завжди позитивною. Адже і так вистачало проблем, а тут ще починаєш розуміти, як все у світі пов’язано і що всі ми на це впливаємо. Цей обсяг інформації, коли люди починають більше бачити, більше чути, більше відчувати, для деяких людей виявляється стресовим. Хоча я, все ж, розглядаю цей наслідок як позитивний. Ми попереджаємо людей, що обсяг відчування буде ширшим, що людина розширить свою присутність в житті. Адже якщо людина починає краще і ефективніше комунікувати, то отримує більше можливостей і починає реалізувати себе краще і більше.

Про дружбу

У нас проблеми зі співпереживанням і з прийняттям іншої точки зору, нам потрібно цього вчитися. Справжня дружба полягає не в тому, щоб людина постійно відповідала моїм баченням реальності, вірності і не дратувала мене. Дружба ‒ це коли в нас є різні точки зору і при цьому ми дозволяємо один одному відчувати абсолютно по-різному, ми не гасимо переживання іншої людини, ми здатні співпереживати. Наявність поглядів, які відрізняються від моїх, завжди викликатимуть негативні емоції, але це теж не проблема. Якщо ми почнемо проживати складні і негативні почуття, дозволимо їм бути, то навчимось розуміти, які негативні емоції і почуття переживає інша людина, а теплий контакт збережеться. Якщо я здатний поділяти почуття іншого, не кидатися його лікувати, навчати, блокувати його переживання, то я здатний йому співпереживати. Ось ця основа і є дружбою, так само і як і сімейних відносин.

Що важливо робити для себе

Найважливіше, що людина може робити для себе ‒ це покращувати свої комунікації і формувати здорове соціальне середовище. Це основний фактор безпеки розвитку й успіху в житті. Середовище не обов’язково повинно бути обмеженим і складатися з маленької і стійкої групи людей, а навпаки ‒ бути широким полем сильних і слабких соціальних взаємодій. Сильними можуть бути відносини на роботі, а слабкими комунікаціями, наприклад, сусід, з яким у мене теплі і довірчі відносини. Чим більше таких теплих і результативних взаємодій, тим краще для нас. Нарощування цього широкого поля ‒ найцінніше, що ми можемо для себе зробити.

Розвивати внутрішній діалог із собою і з іншими варто паралельно. Діалог в групі, наприклад, сприяє розумінню самого себе і тих якостей, які ви б і за сто років спостереження за собою не могли побачити.

Що можна зробити вже сьогодні

По-перше, варто попросити вибачення. Ми завжди знаємо, де ми і як напартачили в житті. Потрібно знайти в собі сміливість вийти на зв’язок з людиною і сказати, що в чомусь був неправий. Яким би не був зворотний зв’язок, навіть якщо буде багато негативу у відповідь, потрібно самому все визнати, побути з цим, прожити. А ще ‒ подякувати. За всі комунікації і тих людей, які з нами були пов’язані.

Текст: Олександра Останіна
Колажі: Вікторія Майорова

Схожі матеріали

Популярні матеріали

Ви потрапили на beta-версію сайту rytmy.media. Це означає, що сайт знаходиться у стадії доопрацювання та тестування. Це допоможе нам виявити максимальну кількість помилок і незручностей на сайті та зробити сайт зручним, ефективним та красивим для вас в подальшому. Якщо у вас щось не працює, або вам хочеться щось покращити у функціоналі сайту — зв'яжіться з нами у будь-який зручний для вас спосіб.
BETA